Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 925/1922/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015у справі№ 925/1922/14 Господарського суду Черкаської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто"простягнення 993 958,71 грн,

за участю представників

від позивача: Савчук І.С.;

від відповідача: Шульгін Є.Г., Шахов О.М.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.07.2015 у справі № 925/1922/14 (суддя - Пащенко А.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 (головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.), позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" 515 005,51 грн боргу, 86 932,93 грн інфляційних втрат, 45 572,28 грн 3% річних. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 925/1922/14 в частині, якою було позов ТОВ "Нокіан Шина" задоволено та якою було стягнуто з ТОВ "Колос Авто" на користь ТОВ "Нокіан Шина" 515 005,51 грн основного боргу, 86 932,93 грн інфляційних втрат, 45 572,28 грн 3% річних, 12 949,83 грн витрат на сплату судового збору та 1 831,74 грн витрат на оплату судової експертизи та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині. В іншій частині судові рішення у справі № 925/1922/14 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 251 - 253, ч. 1 ст. 256, ч. 1 ст. 257, ч. 1 ст. 260, ч. 5 ст. 261, ч. 1 ст. 264, ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.03.2016 склад колегії суддів змінено на: Поляк О.I. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

28.03.2016 позивачем до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому ТОВ "Нокіан Шина" просило постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 925/1922/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Колос Авто" - без задоволення.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача і відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 03.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" (покупець) було укладено договір № ДПЗ/09-014, за умовами п. 1.1 якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати (поставляти) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим договором, шини для легкових автомобілів (товар).

Згідно з п. 1.4 договору конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються специфікаціями у вигляді додатків до цього договору, що підписуються сторонами, скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони узгодили, що товар за цим договором поставляється партіями. Поставка кожної партії здійснюється на підставі цього договору, а також специфікації, яка складається на кожну окрему партію та оформляється у вигляді додатку до цього договору, підписаного сторонами.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 договору ціна одиниці кожного артикулу товару, що входить до складу партії, визначається у відповідній специфікації, яка складається згідно з умовами цього договору. Загальна вартість партії, що поставляється за цим договором, встановлюється в специфікаціях, які складаються відповідно до умов цього договору. Загальна вартість партії включає вартість маркування та доставки товару, а також суму процентів по товарному кредиту, якщо такі нараховуються згідно умов цього договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору оплата покупцем партії здійснюється на підставі відповідної специфікації за рахунком, який постачальник виписує на кожну партію та передає покупцю у день підписання сторонами специфікації на відповідну партію. Партії підлягають оплаті у наступному порядку (розраховується у відсотках від вартості партій, поставлених станом на нижче вказаний термін): 25% повинні бути сплачені до 15 жовтня 2009 року; 50% повинні бути сплачені до 15 листопада 2009 року; 75% повинні бути сплачені до 15 грудня 2009 року; 100% повинні бути сплачені до 15 січня 2010 року.

Пунктом 10.2 договору сторони обумовили, що він вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 15.01.2010 включно, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов вказаного договору ТОВ "Нокіан Шина" поставлено ТОВ "Колос Авто" товар: за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 (рахунок-фактура від 23.09.2009 № НШ-0001825) на суму 1 573 205,38 грн та за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690 (рахунок-фактура від 20.10.2009 № НШ-0001228) на суму 562 800,19 грн.

Після отримання товару ТОВ "Колос Авто" повернуло його частину постачальнику за накладними на повернення: від 14.07.2010 № КА-0000950 на суму 493 500,26 грн, від 19.01.2011 № КА-0000004 на суму 188 141,71 грн, від 11.07.2011 № КА-0000239 на суму 70 352,69 грн з посиланням на видаткову накладну від 23.09.2009 № НШ-0001288; та за накладними на повернення: від 14.07.2010 № КА-0000951 на суму 210 479,93 грн і від 19.01.2011 № КА-0000007 на суму 209 280,12 грн з посиланням на видаткову накладну від 22.10.2009 № НШ-0001690, в результаті чого відбулося зменшення суми боргу на суми вказаних видаткових накладних на повернення.

Частину товару, отриманого від ТОВ "Нокіан Шина", ТОВ "Колос Авто" оплатило за платіжними дорученнями: від 26.12.2011 № 408 на суму 370 000 грн, з призначенням платежу "за автошини зг.рах. № НШ-0001483 від 27.08.2009, № НШ-0001825 від 23.09.2009, у т.ч. ПДВ 61 666,67 грн"; від 26.12.2011 № 410 на суму 76 200 грн, з призначенням платежу "за автошини зг. рах. № НШ-0001825 від 23.09.2009, у т.ч. ПДВ 12 700 грн"; від 29.12.2011 № 419 на суму 150 000 грн, з призначенням платежу "за автошини зг.рах. № НШ-0001825 від 23.09.2009, у т.ч. ПДВ 25 000 грн"; від 29.12.2011 № 420 на суму 45 776,68 грн, з призначенням платежу "за автошини зг.рах. № НШ-0001825 від 23.09.2009, у т.ч. ПДВ 7 629,45 грн".

Як встановлено господарськими судами, залишок боргу ТОВ "Колос Авто" складає 515 005,51 грн за товар, отриманий за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 та 143 040,41 грн за товар, отриманий за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690.

У зв'язку з неоплатою ТОВ "Колос Авто" вартості отриманого товару в повному обсязі, ТОВ "Нокіан Шина" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Колос Авто" про стягнення з останнього на користь ТОВ "Нокіан Шина" заборгованості в розмірі 993 958,71 грн, де: основний борг - 658 045,65 грн, інфляційні втрати - 176 945,46 грн, 3% річних - 93 081,91 грн, пеня - 65 885,69 грн.

20.11.2014 відповідачем було подано до господарського суду відзив на позовну заяву в якому ТОВ "Колос Авто" просило застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв'язку з поверненням частини поставленого відповідачу товару постачальнику за видатковими накладними на повернення, а також зарахуванням позивачем грошових коштів, перерахованих відповідачем за платіжними дорученням, залишок боргу останнього складає 515 005,51 грн, отриманий за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 та 143 040,14 грн за товар за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690. При цьому, видаткова накладна на повернення від 14.07.2010 № КА-0000955 не є належним доказом повернення відповідачем частини товару постачальнику, оскільки, відповідно до висновку судового експерта, відтиск печатки ТОВ "Нокіан Шина" на вказаній накладні не відповідає печаткам позивача. Відповідачем не доведено належними доказами проведення ним такої господарської операції. Разом з тим, поданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків від 31.01.2012 не є належним доказом переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за товар, отриманий за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690, оскільки зазначений акт не містить доказів підписання його уповноваженими особами сторін і відомостей про те, ким саме його підписано, а відтак вказані вимоги разом з додатковими вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Щодо вимог про стягнення заборгованості за товар, отриманий за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288, то перебіг строку позовної давності за вказаними вимогами переривався перерахуванням відповідачем коштів за платіжними дорученнями з посиланням на рахунок, вказаний у зазначеній накладній, що свідчить про визнання ним боргу. При цьому, оскільки відповідач не сплачував кошти на погашення індексу інфляції та 3% річних, боржник зобов'язаний сплатити такі нарахування за весь час прострочення, тобто за період з 22.10.2011 по 02.10.2014 (дата надіслання позовної заяви). Вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню з урахуванням пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються відповідачем лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з останнього основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи вказані вимоги, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, з метою зменшення заборгованості за поставлений позивачем за договором товар, частину його відповідач повернув постачальнику за накладними на повернення від 14.07.2010 № КА-0000950 на суму 493 500,26 грн, від 19.01.2011 № КА-0000004 на суму 188 141,71 грн, від 11.07.2011 № КА-0000239 на суму 70 352,69 грн з посиланням на видаткову накладну від 23.09.2009 № НШ-0001288; та за накладними на повернення від 14.07.2010 № КА-0000951 на суму 210 479,93 грн і від 19.01.2011 № КА-0000007 на суму 209 280,12 грн з посиланням на видаткову накладну від 22.10.2009 № НШ-0001690. Крім того, частину товару, отриманого від ТОВ "Нокіан Шина", відповідач оплатив платіжними дорученнями від 26.12.2011 № 408 на суму 370 000 грн (на погашення боргу за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 позивачем зараховано 34 228,53 грн), від 26.12.2011 № 410 на суму 76 200 грн, від 29.12.2011 № 419 на суму 150 000 грн, від 29.12.2011 № 420 на суму 45 776,68 грн. Таким чином, залишок боргу відповідача склав 515 005,51 грн за товар, отриманий за видатковою накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 та 143 040,41 грн за товар, отриманий за видатковою накладною від 22.10.2009 № НШ-0001690.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної даності, зокрема, щодо вимог позивача про стягнення боргу за поставлений за накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 товар.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому, наслідки переривання перебігу позовної давності підлягають застосуванню незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в пункті 4.2 договору від 03.08.2009 № ДПЗ/09-014 сторони погодили умови, розміри та строки оплати партій поставленого товару, яким встановили можливу "відстрочку" оплати вартості партій товару, зокрема 25% повинні бути сплачені до 15 жовтня 2009 року, в той час як 50% повинні бути сплачені до 15 листопада 2009 року, а 75% повинні бути сплачені до 15 грудня 2009 року, що в сукупності вже складає 150% та виключає можливість тлумачення такого способу платежу як розстрочка. При цьому, 100% вартості товару має бути сплачено у будь-якому випадку до 15.01.2010. Як вбачається з матеріалів справи, за спірною накладною № НШ-0001288 від 23.09.2009 був виписаний єдиний рахунок № НШ-0001825 на загальну суму 1 573 205,38 грн, за яким часткових оплат з дотриманням вищевказаного порядку здійснено не було. Господарськими судами було встановлено, що відповідачем було частково виконано зобов'язання з оплати поставленого товару без урахування вказаного порядку, яке в свою чергу було прийнято позивачем. Таким чином, вказане свідчить, що зобов'язання з оплати поставленого за договором товару, з урахуванням того, що сторони відступили від можливої "відстрочки" оплати платежу, настало у будь-якому випадку з 16.01.2010.

З урахуванням викладеного, перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до вказаного договору товар починається з 16.01.2010 у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання в повному обсязі за договором від 03.08.2009 № ДПЗ/09-014 був визначений сторонами до 15.01.2010.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що умовами договору від 03.08.2009 № ДПЗ/09-014 передбачено строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару платежами в чотири етапи, а тому позовну давність необхідно застосовувати до кожного платежу окремо, не знайшли свого підтвердження.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26 та 29 грудня 2011 року відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти із посиланням на рахунок № НШ-0001825 від 23.09.2009, який вказаний у видатковій накладній № НШ-0001288 від 23.09.2009. Отже, перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за поставлений за вказаною накладною товар переривався у зв'язку з вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Колос Авто" 515 005,51 грн боргу за поставлений за видатковою накладною № НШ-0001288 від 23.09.2009 товар відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Враховуючи, що у зв'язку із перерахуванням частини суми основного боргу переривався перебіг строку позовної давності щодо вимог про його сплату, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних за прострочення сплати коштів в сумі 515 005,51 грн з 22.10.2011 по 02.10.2014 та інфляційних втрат за прострочення сплати вказаної суми боргу з листопада 2011 року по вересень 2014 року також є законними і обгрунтованими.

Доводи касаційної скарги про безпідставне залишення поза увагою господарськими судами попередніх інстанцій видаткової накладної на повернення від 14.07.2010 № КА-0000955, якою відповідач обгрунтовував зменшення розміру заборгованості внаслідок повернення частини отриманого за накладною від 23.09.2009 № НШ-0001288 товару постачальнику та інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій з урахуванням висновку судового експерта та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого та апеляційного господарських судів.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 925/1922/14 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення, зокрема, судової експертизи покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, вимоги ТОВ "Колос Авто" про скасування рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій в частині стягнення з останнього витрат на сплату судового збору та на оплату судової експертизи також не підлягають задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос Авто" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 925/1922/14 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі № 925/1922/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга